Читаючи книгу Девіда Бернса “Терапія настрою. Клінічно доведений спосіб подолати депресію без пігулок”, в якій знайшла багато цікавого й рекомендую почитати, відгукнулися його погляди на перфекціонізм.
Чому я звернула на це увагу, тому що я помітила у коуч-сесіях, що він притаманний багатьом людям. І спочатку він був не до кінця помітним з першого погляду.
За моїми спостереженнями більшість людей при запитанні чи вони перфекціоністи, відповідають, що відчувають себе десь посередині, тобто ніби і є перфекціоністами, але так би мовити не в крайньому його прояві. Тобто і так, і ні.
В перфекціонізмі є свої плюси – він тебе захищає. Він може захистити тебе від критики, ризику невдач чи неодобрення.
Це породжує труднощі в житті, адже є прагнення зробити все як слід на найвищому рівні та бажання досягти великих результатів.
Загалом проблема полягає не в прагненні ефективності виконаних дій, а в мірках, якими ви намагаєтесь їх виміряти. Хоч ви й намагаєтесь змушувати себе рухатись швидко, ваші задоволення дуже незначні. Адже, як тільки досягаєте однієї цілі, її швидко замінює ще одна, більш далека, таким чином ви не будете винагороджені за те, що дістались до “вершини гори”. Тому ви починаєте задаватись питанням, чому так і не отримуєте очікуваної винагороди за всі зусилля. Життя стає безрадісним, та сповненим рутини, що тільки втомлює.
І що цікаво, в цій книзі описано, що саме страх керує людьми у перебільшеному прагненні до досконалості. Цей страх також провокує бажання контролювати та педантичність. В моменти, коли перфекціоніст намагається перестати робити те, що робить, його починає охоплювати сильна тривога, яка може перерости навіть у жахіття.
Також автор описує, що якщо ви перфекціоніст, то імовірно ще й справжній прокрастинотор, тому що вимагаєте від себе, щоб все було зроблено як слід.
Щоб показати нераціональність у прагненні бути перфекціоністом, приведу приклад.
Якби вам давали бали за написану статтю, то краще зробити 10 неідеальних статей та отримати по 80 балів (зі 100 балів) за кожну, ніж одну ідеальну й отримати за неї 100 балів. Адже в сумі у першому варіанті ви явно будете у виграші.
Тому, в книзі резюмується, що якщо ви хочете бути нещасними, то можете всіма силами триматись за ваш перфекціонізм та прокрастинацію.
Проте є вихід і варіанти як з цим боротись та намагатись подолати.
ЩО Ж, НА ДУМКУ АВТОРА, ВАРТО РОБИТИ?
- Особливо дієвий спосіб перемогти перфекціонізм – це навчитись здійснювати помилки.
- Зранку плануючи свій день, визначте, скільки часу хочете виділити для певної задачі чи заняття й припиняйте займатись цією задачею у визначений час.
- Навчіться встановлювати реальні, гнучкі, адекватні стандарти. Тобто отримувати задоволення більше від процеса та досвіду, що отримуєте, а не зациклюватись тільки на результаті.
- Ще одним дієвим способом боротьби з перфекціонізмом є викриття. Якщо ви нервуєте або відчуваєте, що не знаєте як впоратись з ситуацією, поділіться про це з людьми. Розкажіть те, що на вашу думку ви робите погано замість того, щоб замовчувати це.
Запитайте людей як можна покращити ситуацію і якщо вони відвернуться від вас через те, що ви не ідеальні, дозвольте їм це зробити й відпустіть.
Якщо ви сумніваєтесь в тому, як оточуючі поставляться до чогось, запитайте, чи будуть вони відноситись до вас гірше, якщо ви здійсните помилку.
Крім того, ви завжди можете прийти до коуча поговорити про це й можливо ЗНАЙТИ ДЛЯ СЕБЕ НОВІ СЕНСИ.
Також пишіть в коментарях, як гадаєте чим може вам бути вигідна прокрастинація та перфекціонізм?
No responses yet